Життєпис

Короткий життєпис

Ківшар Таїсія Іванівна (30 жовтня 1947, селищі  Якимівка Запорізької області) – український історик бібліотечної справи, книгознавець, бібліотекознавець, бібліограф, педагог. Доктор історичних наук (1996), професор (1996), заслужений діяч культури України (2004). Ст. наук. співробітник Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського

Після отримання середньої освіти у Якимівській середній загальноосвітній школі у 1965 році вступила на книгознавче відділення Харківського державного інституту культури, Отримавши кваліфікацію книгознавця і бібліографа трудову діяльність розпочала у 1969 році на посаді товарознавця- книгознавця Запорізької обласної контори книжкової торгівлі.

Як молодого фахівця Державним комітетом у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі України у 1973 році її було направлено до цільової стаціонарної аспірантури Московського поліграфічного інституту за спеціальністю «книгознавство». Навчання проходило на кафедрах редагування та книжкової торгівлі, У публікаціях Т. І. Ківшар та кандидатській дисертації «Розвиток книговидавничої справи Української РСР (1946–1970 рр.)», успішно захищеній у 1979 році в Московському поліграфічному інституті на ґрунтовній джерельній базі було реконструйовано історію матеріально-технічної бази вітчизняного книговидання, виявлено загальні закономірності та відмінні особливості історичного розвитку, його провідні тенденції, здійснено статистичний та тематико-типологічний аналіз окремих сегментів книговидавничого репертуару.

Після закінчення аспірантури повернулась в Україну, де за направленням у 1976–1980 роках працювала в одному з підрозділів Державного комітету у справах поліграфії, видавництв та книжкової торгівлі України – Українському об’єднанні книжкової торгівлі – «Укркнизі» на посаді інспектора відділу організації книжкової торгівлі.

У 1980 році Т. І. Ківшар за конкурсом було обрано на посаду викладача кафедри бібліотекознавства Київського державного інституту культури. Впродовж майже чверті століття вона пройшла шлях від викладача до провідного професора, завідувача кафедри, сформувалась як досконалий педагог і наполегливий дослідник. В процесі викладацької діяльності вона читала різноманітні за тематикою бібліотекознавчі навчальні курси «Організація та управління бібліотечною справою», «Бібліотекознавство», «Історія бібліотечної справи світу», «Історія бібліотечної справи України», «Бібліотечне джерелознавство», «Книга в структурі соціальних комунікацій».. У 1988 році отримала вчене звання доцента, а в 1996 – професора кафедри бібліотекознавства.

Книгознавчий потенціал, який Т. І. Ківшар постійно удосконалювала, реалізовувався при викладанні дисциплін книгознавчого циклу, працюючи за сумісництвом доцентом, пізніше професором кафедри організації видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження Національного технічного університету «КПІ» (1992–2003).

В зазначений період наукові інтереси Т. І. Ківшар зосередились на вивченні методологічних аспектів історії бібліотечної справи України, її взаємозв’язків з книжковою справою, а також соціальних функціях бібліотек. Дослідниця провела значну пошукову роботу з історії утворення Національної бібліотеки України, ґрунтовно проаналізувавши діяльність першого державного органу керівництва бібліотечною справою в Україні – Бібліотечно-архівного відділу Міністерства народної освіти УНР, підготовлених ним законопроектів про заснування Національної бібліотеки Української держави, а також висвітлила роль Олександра Грушевського у розробці цих документів

В 90-х роках ХХ ст., Т. І. Ківшар розпочала вивчення наукової спадщини діячів бібліотечної справи, ідеї яких в силу тих чи інших причин не знайшли об’єктивного висвітлення, були замовчувані чи незаслужено забуті в Україні, серед яких. – Степан Сірополко, Левко Биковський, Ярослав Стешенко, Василь Королів-Старий. Дослідниця на основі виявлених нею документів і матеріалів написала низку змістовних статей щодо бібліологічного доробку таких визначних українських діячів як Олександр Грушевський, Іван Стешенко, Софія Русова.

Багаторічне дослідження різних аспектів українського книговидання та книгопоширення дозволило Т. І. Ківшар здійснити комплексне монографічне дослідження «Український книжковий рух як історичне явище (1917–1923 рр.)».(1996) Його джерельну базу становили переважно архівні документи та матеріали, що стали доступними після відкриття радянських спецхранів архівів і бібліотек, а також матеріали приватних і державних архівів та інформаційних установ Чехії. Реконструкція історії українського книжкового руху в період Української національно-демократичної революції та національного державотворення (1917-1923) сприяла розробці нової історико-книгознавчої концепції вивчення книговидання та книгопоширення як цілісного соціокультурного явища, що формувало духовну культуру засобом створення національного інформаційного середовища на етнічних землях та поза їх межами. У монографії та докторській дисертації було визначено методологічні засади дослідження книжкового руху на основі загальнонаукових підходів до пізнання, виявлено його зміст, проаналізовано структуру і функції цього соціального явища. Крім історичних аспектів Т. І. Ківшар у своїх дослідженнях також аналізувала питання сучасної бібліотечної справи, зокрема взаємовідносини між органами законодавчої та виконавчої влади і бібліотеками, проблеми бібліотечного законодавства в Україні. Продовжувала вивчення соціальних функцій бібліотеки, підкреслюючи необхідність активізації функцій, викликаних особливостями суспільного розвитку для збереження стабільного функціонування та якісного удосконалення бібліотеки в системі закладів соціальної комунікації. Вона входила до редакційних колегій спеціальних наукових періодичних видань. «Питання культурології, «Бібліотечна планета»»

Наприкінці 90 – х років, Т. І. Ківшар стала ініціатором утворення кафедри книгознавства та видавничої діяльності в КНУКІМ та розробником першого навчального плану, складеного з урахуванням міжнародного досвіду підготовки книгознавців В ньому передбачалось надання фундаментальної гуманітарної освіти у поєднанні з новітніми інформаційними технологіями в галузі книговидання та книгопоширення.

Заслуги Т. І. Ківшар у науково-педагогічнй діяльності були відзначені присвоєнням їй наукового звання професор у 1996 та присвоєнням їй Головною вченою радою КНУКІМ звання Почесного професора Київського національного університету культури і мистецтв (1999).

У 2000–2003 рр. Т. Ківшар очолювала кафедру бібліотекознавства та менеджменту бібліотечно-інформаційної діяльності Київського національного університету культури та мистецтв. Кафедрою було розроблено новий навчальний план за спеціальністю «Бібліотекознавець – менеджер інформаційних систем і технологій». Ним передбачалась фундаментальна підготовка фахівців, обізнаних з менеджерською і маркетинговою діяльністю, технологічними процесами, особливостями комплектування і збереження фондів, каталогізацією в автоматизованому режимі. На кафедрі було розпочато розробку комплексної наукової теми «Бібліотечна Україна». Кафедра здійснювала підготовку кандидатів і докторів наук відповідного фаху.. З її ініціативи кафедрою бібліотекознавства та менеджменту бібліотечно-інформаційної діяльності було проведено у червні 2002 року науково–практичну конференцію, присвячену тридцятим роковинам першого випуску студентів бібліотечного факультету КНУКІМ, на якій зібрались вихованці вузу за весь період його існування, які працювали не лише в бібліотечно – інформаційних закладах України, але й поза її межами. Було також проведено міжнародну науково-практичну конференцію «Степан Сірополко – визначний український вчений, громадський, політичний і культурно-освтний діяч (1872–1959)» (вересень, 2002).

Т. І. Ківшар входила до складу робочої групи Міністерства освіти і науки України, утвореної при КНУКІМ із книгознавців, бібліотекознавців та бібліографознавців для розробки державного Стандарту вищої освіти освітньо–кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю 6.020102 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія», спрямованого на інтеграційний напрямок підготовки інформаційних фахівців, проект якого було видано друком.

Т. І. Ківшар стала одним з ініціаторів відкриття у 2003 р. спеціальності «Учитель української мови і літератури – бібліотекар» у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, брала участь у розробці навчального плану, навчально-методичного забезпечення і кілька років викладала курс «Бібліотекознавство».

. У науково-педагогічній діяльності Т. І. Ківшар одночасно з навчанням студентів здійснювала підготовку наукових кадрів в галузі книгознавства і бібліотекознавства. Вона брала участь у підготовці Програми–мінімуму для складання кандидатських іспитів по спеціальності «книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» аспірантами КНУКІМ.

Як заступник голови та вчений секретар спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій у КНУКІМ (1999-2004), член спеціалізованих вчених рад по захисту докторських (кандидатських) дисертацій у КНУКІМ та НБУВ Т. І. Ківшар брала участь в атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. Вона здійснювала підготовку аспірантів й пошукувачів, рецензування

. Вона здійснювала наукове консультування по докторській дисертації Т. В. Новальської, присвяченій проблемам становлення і розвитку українського читачезнавства, а також була науковим керівником кандидатських дисертацій з історії українських дитячих бібліотек (М. П. Зніщенка), з історії бібліотек ліцеїв України (В. П. Мозгової), української дитячої книжки Галичини (Г. П. Корнєєвої), книговидавничої справі Поділля (Т. Р. Кароєвої), бібліотечної цензури Украіни (О. О. Каракоз), історичного пам’яткознавства (А.Ф.Примак).  У 2002 – 2006 – важливою складовою наукової та науково-педагогічної діяльності Т. І. Ківшар стала робота у Експертній раді з історичних наук Вищої Атестаційної Комісії України, що здійснювала контроль за науковим рівнем дисертацій, їх практичною цінністю, роботою спеціалізованих учених рад. Як член цієї ради вона сприяла розробці паспорту та введенню до Переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, нової спеціальності «Музеєзнавство. Пам’яткознавство», відкриттю спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій відповідного профілю. у Центрі пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. Вона працювала над удосконаленням паспортів наукових спеціальностей «Теорія та історія культури», «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство».

Активну громадську діяльність здійснювала Т. І. Ківшар у 1995–2002 роках в якості експерта Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. Цьому значною мірою сприяла її участь у безоплатній передачі великого приватного архіву унікальних документів з історії України та української культури кінця ХІХ – І-ї половини ХХ століття та рукописів праць і особистої бібліотеки Степана Сірополка в Україну, що заповідала його донька – Олександра у 1995 році під час візиту до Праги Голови Верховної Ради України І. С. Плюща, засвідчуючи своє громадянське та національне сумління. У 1993–1995 роках Т. І. Ківшар на запрошення О. Сірополко неодноразово виїжджала до Праги для вивчення документів архівів і бібліотек, пов’язаних з книжковою діяльністю української еміграції. Їй вдалося переконати О. Сірополко, яка ретельно зберігала родинний архів та бібліотеку, про доцільність їх передачі не у Францію до Української бібліотеки ім. Симона Петлюри (Париж), як вона планувала, а саме в Україну, де документи та література стануть доступними широкому колу українських дослідників. Після смерті О. Сірополко, у 1997 році Т. І. Ківшар, як експерт Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, разом зі співробітниками Посольства України в Чеській Республіці, брала участь у організації та перевезенні в Україну особистого архіву та бібліотеки Степана Сірополка для постійного їх зберігання в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України та Національній Парламентській бібліотеці України, де вони стали доступними вітчизняним науковцям.

+ Повернення духовної спадщини (До 125- річчя з дня народження Степана Сірополка) // Українське слово. Київ-Париж. – 1997. – 31 липня.- С. 7.; Родина Г. Степан Сірополко зі своїми скарбами повернувся в Україну // Київські вісті. – 1997. – 25 липня. – С. 21. 

Архів та бібліотека С. Сірополка сприяли духовному збагаченню українців. а також виконанню Державної програми «Повернуті імена». Зокрема, документи і матеріали цього особистого зібрання допомагають вивченню, доповненню та уточненню подій вітчизняної історії, еволюції української еміграції в Європі, написанню наукових біографій багатьох вітчизняних діячів науки і культури, що з різних причин опинилися паза межами України у першій половині ХХ столяття.

Як керівник секції «Історії книжкової і бібліотечної справи» професійного товариства «Українська бібліотечна асоціація» (УБА) вона проводила науково–практичні конференцій по вивченню історії вітчизняних бібліотек, що активізували регіональні дослідження цього спрямування, а також круглих столів, присвячених співпраці українських і зарубіжних бібліотек, представляла УБА на міжнародних наукових конференціях. Разом з іншими членами УБА сприяла удосконаленню бібліотечного законодавства, зокрема, брала участь у підготовці матеріалів до слухань у Комітеті з питань культури та духовності Верховної Ради України щодо внесення змін та доповнень до «Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» (1995), які було враховано Верховною Радою України при підготовці Закону України «Про внесенні змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (2000).

Т. І. Ківшар була членом редколегій часописів «Бібліотечна планета», «Вісник КНУКІМ» (Серія історичні науки), наукового збірника «Українська біографістика» (головний редактор у 2009 – 2012 рр), видань УБА «Бібліотека. Інформація. Суспільство», «Професійний бібліотечний рух: назустріч змінам бібліотечно-інформаційного середовища», тощо.

За вагомий особистий внесок у розвиток культури України та за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю Указом Президента України у травні 2004 року Т. І. Ківшар було присвоєно Почесне звання «Заслужений працівник культури України», її нагороджено Грамотами та Подяками Міністерства культури і мистецтв, Київського Міського Голови.

З вересня 2004 року Т. І. Ківшар працює на посаді старшого наукового співробітника Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, де продовжує дослідження в галузі методологічних проблем історії бібліотечної справи України, зокрема регіонального аспекту вивчення історії бібліотечної справи України в роки Другої світової війни, а також бібліотечної біографіки, вивчаючи бібліотекознавчий доробок українських вчених, сучасних діячів бібліотечної справи та бібліотекознавців. В її роботах проаналізоваго бібліотекознавчі погляди Івана. Франка, виявлено його погляди на соціальні функції бібліотек, на типологію книгозбірень, на читачезнавчу проблематику. на роль статистичного методу для аналізу практичної діяльності бібліотек. Розкрито вплив Івана Огієнка на бібліотечну політику України в добу Директорії УНР, на розвиток мережі бібліотек Товариства «Просвіта», церковно- парафіяльних книгозбірень, на заснування та організацію роботи бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету, на розвиток бібліотекознавства цього періоду. Вивчення матеріалів спадщини С. Сірополка дозволили Т. І. Ківшар реконструювати бібліологічний доробок одного із фундаторів українського бібліотекознаства Степана Сірополка, автора першого україномовного підручника з бібліотекознавства, чий науковий доробок за радянської доби був вилучений із наукового вжитку на його батьківщині, але який не лише не втратив значення з плином часу, а становить ґрунтовні підвалини вітчизняного бібліотекознавства. Вона сприяла активізації вивчення наукового спадку вченого на його батьківщині, зібрала й уклала першу біобібліографію С. Сірополка, до якої було включено як праці вченого, так і літературу про нього.

Варто відзначити проаналізовану, І. Ківшар біографічну інформацію життєвого й творчого шляху одного із засновників радянського бібліотекознавства та бібліографії в Україні Іллі Вугмана, його ідеї щодо соціальних функцій, типологічних особливостей радянських наукових бібліотек, методологічних засад бібліотечної науки, розробку проблем фондознавства. каталогознавства, читачезнавства, управління бібліотекою та бібліотечної професіології, розвиток державної та рекомендаційної бібліографії, бібліографічного знання.

Ці дослідження стали суттєвим внеском в розвиток української бібліотечної біографіки, що дослідниця розглядає в контексті науки про бібліотеку як напрям, що вивчає специфічні особливості та властивості життя і діяльність бібліотекознавців, бібліографознавців, бібліографів а також осіб, професійно пов’язаних з бібліотечною галуззю в конкретний історичний період та репрезентує специфіку окремого людського буття. Вона проаналізувала розвиток української бібліотечної біографіки у ХХ та на в першому десятилітті ХХІ ст., виявила основні етапи та обґрунтувала її провідні тенденції. у цей період, зазначивши, що у цей період бібліотечна біографіка розвивалась з різним ступенем інтенсивності: від поодиноких популярних біографічних нарисів до вилучення з початку 30-х років із наукового вжитку імен діячів бібліотечної справи, як «українських буржуазних націоналістів». Процес «олюднення» бібліотечної справи хоч і розпочався у 70-80-х роках. але цензурні заборони перешкоджали повноті персонологічного ряду, пізніше поверталися замовчувані за радянської доби імена. відбувалось осмислення їх наукової спадщини, переоцінка внеску у розвиток галузі.

Предметом особливої уваги дослідниці стало вивчення особистого книжкового зібрання Т. Шевченка, реконструкція його складу та змісту, історіографія Шевченківської бібліотеки, дослідження долі «Тарасової книгарні» як першої української громадської бібліотеки Російської імперії, в основу якої покладено частину книжкового зібрання Т. Шевченка.

Впродовж багатьох років Т. І. Ківшар готувала до друку творчу спадщину та епістолярій знаної українки Лесі Петлюри, написала життєпис, висвітлила факти її біографії, оприлюднила іконографію, що сприяло введенню до наукового обігу багатьох документів про цю непересічну особистість. Здійснене видання сприяло подальшому розвитку петлюріани, оскільки в ньому висвітлено таж й маловідомі аспекти родинного життя визначного українського державного й громадського діяча Симона Петлюри, побут,звичаї та його сімейні взаємини.

Привертає увагу дослідженняі Т. Ківшар маловідомихі сторінок життєвого шляху українського історика Михайла Антоновича, із залученням архівних документів щодо географії його перебування у радянських концентраційних таборах, щодо його ролі у протидіях тюремному режимові, зокрема, у широковідомому Норильському повстанні (1953). Виявлена дослідницею біографічна інформацію є певним внеском у майбутню реконструкцію наукової біографії одного з представників славетного роду вітчизняної інтелектуальної еліти.

Т. І. Ківшар є упорядником збірника документів і матеріалів про життєвий та творчий шлях С. З. Заремби, автором вступної статті та укладачем бібліографії праць відомого українського історика, який передчасно пішов із життя. Вона була ініціатором проведення Зарембівських читать, присвячених пам’яті вітчизняного науковця. ЇЇ перу належить біографічний нарис, присвячений С. М. Ляшко, історику, археологу та музейнитку, дослідниці сучасних теоретичних та практичних проблем біографістики.

Як досвідчений науковець вона здійснює наукове редагування монографічних досліджень з різних аспектів книжкової справи: української дитячої книжки в Галичині, видавничої та бібліотечної справи української еміграції в Чехо-Словаччині, матеріалів до книговидавничого репертуару Поділля.

Варто відзначити роль Т. І. Ківшар у активізації міжнародних бібліотечних зв’язків, вона співпрацювала із відділом української книги Слов’янської бібліотеки при Національній бібліотеці Чеської республіки по вивченню особистих бібліотек українських емігрантів – бібліотекознавців у Чехії, із дирекцією Української бібліотеки-імені Симона Петлюри в Парижі по вивченню документів, пов’язаних із життям родини С. Петлюри, що зберігалися у приватному архіві С. О. Сірополка у Празі. Плідною була співпраця з Міжнародним фондом «Відродження» в Україні та отримання гранту для участі у роботі 64-ї Генеральної конференції Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ (ІФЛА). Помітною стала участь в українсько-німецькому проекті Бібліотеки Гете-Інституту у Києві та Державної бібліотеки України для дітей по вивченню організації роботи дитячих бібліотек Німеччини, в тому числі Міжнародної дитячої бібліотеки у Мюнхені. Вона здійснювала керівництво українською частиною спільного наукового міжнародного дослідницького проекту НАН України та Російського гуманітарного наукового фонду «Російсько-українські культурні зв’язки: біографічний аспект», присвяченого аналізові досвіду російської біографістики, особливостей світоглядних підходів російських дослідників до відображення у російських біографічних виданнях біографічної інформації українців та вихідців з України, а також їх значення цих та інших підходів для розвитку сучасної вітчизняної біографістики, пошуку нових документів для написання біографій визначних українських науковців, громадських і політичних діячів, виявленню їх зв’язків з російськими визначними особистостями. Т. І. Ківшар була науковим редактором культурно-просвітницького проекту «Українці у світі», Всеукраїнського об’єднання «За Помісну Україну», присвяченого виявленню та введенню до наукового обігу імен визначних зарубіжних українців, вивченню їх внеску у розвиток світової цивілізації.

За результатами праці в Інституті біографічних досліджень та внеску у розвиток історичної науки Т. І. Ківшар нагороджено Почесною грамотою Президії НАН України та. Відзнакою НАН України «За професійні здобутки».

В останні роки дослідниця активно працює в галузі історії бібліотечної справи України, історії бібліотекознавства та бібліотечної біографіки, вивчає історію та історіографію, джерельну базу, розробляє її методологію, понятійний апарат, розвиваючи новий напрям науки про бібліотеку.

Текст опублікований у липні 2013 на умовах ліцензії CC BY-SA 3.0 Unported

При укладанні цього життєпису, зі згоди авторів був використаний текст «Вітаємо ювіляра — бібліотекознавця і книгознавця Таїсію Іванівну Ківшар».

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s